Archive for July, 2014

Амністія 2014: ст.121 ч.2

Пунктом «є» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» зазначено, що амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також до осіб, яких засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.);

Відповідно до ч.2 ст.121 КК України злочином є Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого

Згідно ч.1 ст.67 КК України обтяжувальними обставинами, зокрема, є:
2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

Частиною 4 ст.67 КК України встановлено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Таким чином, передбачені ч.2 ст.121 КК України обтяжувальні обставини (вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості) не можуть бути додатково зазначені судом.

В той же час, відповідно до ст.4 ЗУ “Про застосування амністії в Україні” амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Враховуючи викладене, можливо зробити висновок: якщо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що потягнуло смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України) вчинене без наявності обтяжувальних обставин, перелічених у ст.67 КК України та без сукупності інших злочинів, перелічених ст.4 ЗУ “Про застосування амністії в Україні” – такі особи не є суб’єктами ст.8 ЗУ “Про амністію у 2014 році”.

Така правова позиція, не дивлячись на її очевидність і обгрунтованість, не застосовується жодним місцевим судом в Україні – усі без винятку судді відмовляють у застосуванні амністії до осіб, засуджених за ч.2 ст.121 КК України, не зважаючи на відсутність обтяжувальних обставин.

Моя думка – необхідно звертатися до судів із клопотанням про застосування амністії і бути готовим відстоювати своє право у всіх судових інстанціях України а згодом – у Європейському суді.

Застосування амністії для “умовно” засуджених

Согласно действующему УК Украины понятие “условно осужденный” не существует – это анахронизм, к которому привыкли за время действия УК 1961 года. С 01.09.2001 года действует УК Украины, который предусматривает освобождение осужденного от отбытия наказания с испытательным сроком (ст.75 УК Украины).
Особенностью применения положений Закона Украины «Об амнистии в 2014 году» в таких осужденных является то, что освобождение от наказания с испытательным сроком не дает возможности применения ст.2 указанного закона – ведь не выполняется требование относительно отбытия ¼ срока наказания.
Поэтому такие осужденные могут быть субъектами ст.1 Закона Украины «Об амнистии в 2014 году» (при наличии предусмотренных данной статьей условий) или ст.6 указанного закона (относительно уменьшения наполовину неотбытой части наказания).


В то же время, представленные в суд ходатайство в порядке применения ст.2 Закона Украины «Об амнистии в 2014 году» в отношении таких осужденных будут отклоняться.


Так, определением от 22 мая 2014 г. по делу № 632/549/14-к суд установил:
Так, согласно приговору Первомайского горрайонного суда Харьковской области от 20.03.2014 года ОСОБА_1 осужден по ч.1 ст. 263 УК Украины к 4 годам лишения свободы с испытательным сроком 2 года 6 месяцев. Осужденный подпадает под действие ст. 1 п. «в» Закона Украины «Об амнистии в 2014 году», поскольку осужден за умышленное преступление, не являющееся тяжким или особо тяжким, и на день вступления в силу этим законом имеет несовершеннолетнего ребенка. За время испытательного срока осужденный зарекомендовал себя с удовлетворительной стороны.
Предусмотренные ст. 8 Закона ограничения для применения амнистии отсутствуют.
При этом суд освободил осужденного от назначенного наказания. В то же время, определением от 11.07.2014 г. по делу № 753/11736/14-к суд отметил:
Согласно приговору Шевченковского райсуда г. Киева от 04.03. 2013 года , ОСОБА_2 был освобожден от отбывания основного наказания в виде 3 лет лишения свободы на основании ст. 75 УК Украины.
Таким образом, фактически по состоянию на 19.04.2014 года, т.е. на день вступления в силу Закона Украины « Об амнистии в 2014 году» , ОСОБА_2 вообще не имеет отбытого срока назначенного ему наказания приговором Шевченковского райсуда г. Киева от 04.03.2013 года, а потому к нему не может быть применено положение ст. 3 Закона Украины « Об амнистии в 2014 году».
В данном случае суд отказал в освобождении от назначенного наказания.

Оплата праці засуджених

Відповідно до п.2.4. “Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі”, затвердженої Наказом МЮ України від 07.03.2013 № 396/5 –

засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п’ять відсотків загальної суми заробітку.

В той же час, згідно п.6.3 зазначеної Інструкції, відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості:

податок з доходів фізичних осіб;

аліменти;

вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу);

вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування);

за виконавчими листами на користь громадян;

за виконавчими листами на користь юридичних осіб;

відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян

У диспозиціях певних статей Особливої частини КК України зустрічається поняття «неоподатковуваний мінімум доходів громадян» (НМДГ). Даний термін є таким собі мірилом розміру нанесеної злочином шкоди, що, у свою чергу, впливає на тяжкість скоєного злочину і правильності кваліфікації. Нерідкими є випадки, коли слідчі невірно розраховують кількість НМДГ, наслідком чого може бути покарання засудженого за більш тяжкий злочин, ніж вчинено насправді.

Згідно ч.5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

З 01.01.2016 року набули чинності зміни до підпункту 169.1.1. Податкового Кодексу і тепер податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку (до 01.01.2016 року цей же розмір встановлювався згідно ч.1 РОЗДІЛУ XIX. Заключні положення Податкового Кодексу). Наприклад, у 2012 році розмір прожиткового мінімум змінювався 5 разів, але НМГД при цьому залишався сталим – на рівні, встановленому з 01.01.2012 року.

Таким чином,  розмір одного неоподатковуваного мінімум доходів громадян складає 50% прожиткового мінімуму, тобто:

Рік, місяць

Прожитковий мінімум, грн

НМДГ,грн

100*НМДГ,грн

250*НМДГ,грн

600*НМДГ,грн

з 01.01.2017

1600

800

80000

200000

480000

з 01.01.2016

1378

689

68900

172250

413400

з 01.01.2015

1218

609

60900

152250

365400

з 01.01.2014

1176

588

58800

147000

352800

з 01.12.2013

1176

554

55400

138500

332400

з 01.01.2013

1108

554

55400

138500

332400

з 01.12.2012

1095

508,5

50850

127125

305100

З 01.10.2012

1060

508,5

50850

127125

305100

З 01.07.2012

1044

508,5

50850

127125

305100

з 01.04.2012

1037

508,5

50850

127125

305100

з 01.01.2012

1017

508,5

50850

127125

305100

Розмір НМДГ обраховується на день скоєння злочину.

Повторне звернення до суду щодо застосування амністії

У своєму листі від 26.05.2014 року “Про деякі питання застосування амністії у 2014 році з урахуванням останніх законодавчих змін” ВССУ звертає увагу на наступне:

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що положення ч. 1 ст, 5 КК є формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, особи, яким відмовлено у застосуванні ЗУ «Про амністію у 2014 році» у зв’язку з неможливістю його застосування відповідно до пунктів «ґ» та «є» ч. 1 ст. 4 ЗУ«Про застосування амністії в Україні», вправі повторно, особисто або через захисника чи законного представника заявити клопотання про застосування щодо них амністії, а суд у таких випадках зобов’язаний розглянути таке клопотання та за наявності на те підстав задовольнити його.

Апеляція прокурора на рішення суду щодо амністії

Відповідно до частини 5 ст.539 КПК  України (2012 року) за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

Оскільки нормами ст.537,539 КПК України не зазначено розгляд конкретній категорії кримінальних справ про застосування амністії, то суди розглядають такі справи, виходячи із загальних норм судочинства. Тому оскарження прокурором ухвали суду про застосування амністії зупиняє виконання такого рішення суду і засуджений не звільняється, принаймні – до апеляційного розгляду справи.

Строк апеляційного оскарження постанови (ухвали) суду в справі щодо застосування амністії встановлений п.2 ч.2 ст.396 КПК України (2012 року): протягом семи днів з дня її оголошення.

Згідно ч.5 ст.115 КПК України (2012 року) при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк.

Таким чином, особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, звільняється з місць виконання такого покарання на восьмий день після винесення судом рішення про застосування до неї амністії, якщо не було подано апеляційну скаргу прокурором. В такому разі, рішення суду першої інстанції може набрати законної сили після апеляційного розгляду – якщо не буде скасоване апеляційним судом.

Реклама
Выбор языка:
Недавние сообщения