Archive for December, 2015

Куди ж подавати клопотання “день за два”?

Враховуючи, що в тексті Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання” існує помилка (пропущено слово «до»), суди, які раніше постановили обвинувальні вироки – масово відмовляють у задоволенні клопотань  про зарахування строку попереднього ув’язнення до покарання у вигляді позбавлення волі.

Вочевидь, незабаром з’явиться роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ – яким суд повинен здійснювати зарахування попереднього ув’язнення за новим законом.

Однак, саме по собі питання зарахування попереднього ув’язнення до строку покарання абсолютно не нове – новим є лише кількісний вираз такого зарахування. Адже ще за КПК України (1960 року) відповідно до ст.ст. 401,408 якщо таке зарахування не було здійснено судом, що постановив обвинувальний вирок, то здійснювалося судом за місцем відбування покарання за заявою засудженого або поданням адміністрації установи відбування покарань. У чинному КПК України (2012 року) ст.537, 539 КПК України передбачають вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироків.

Підпунктом 4 ч.2 ст.539 визначено коло питань, які розглядаються судами під час виконання вироків саме судами, що постановили такі вироки. Так їх всього чотири (відстрочка виконання вироку, заміна покарання у випадку неможливості виплати штрафу, зняття судимості і “інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку). Отже, до усунення помилки в законі (а це дуже нешвидко і непросто) або до виходу роз’яснення ВССУ про порядок виконання цього закону суди формально не мають обов’язку розглядати таке клопотання, що в більшості випадків і роблять. Ну і це черговий спосіб корупційної схеми – багато хто готовий за шлях додому дати хабаря.

Отже, цілком можливо зробити висновок, що до врегулювання питання застосування Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання” в частині визначення суду, який повинен розглядати відповідні клопотання, у випадку відмови суду, який постановляв обвинувальний вирок, розглядати клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення до строку покарання – слід звертатися с таким клопотанням до суду за місцем відбування покарання.

Взагалі, така позиція є більш логічною і обґрунтованою, оскільки за місцем відбування покарання засудженим знаходиться всі судові рішення та інформація про його рух, наприклад, для участі у слідчих діях; в той же час суд, який постановляв обвинувальний вирок, не володіє повним обсягом такої інформації.

Перші проблеми із застосуванням закону “день за два”

Як і передбачалося раніше, суперечливість тексту закону «день за два» з перших днів його дії призводить до неоднозначного розуміння судами і, отже – неоднаковості його застосування.

Так, існує як мінімум дві основні проблеми:

  1. У тексті закону в ч.3 упущено слово «до» перед словами «суду, який постановив обвинувальний вирок», внаслідок чого деякі суди відмовляють у задоволенні клопотання про перерахунок терміну покарання, оскільки з тексту закону явно не випливає – який саме суд має розглядати таке клопотання.
  2. У випадках, коли згідно вироку за правилами ст.71 КК України до новопризначеного покаранню приєднується невідбуту частину покарання за попереднім вироком – деякі суди відмовляють у задоволенні клопотання, вважаючи приєднане покарання по іншій кримінальній справі таким, що не підпадає під дію закону.

Очевидно, що гостро необхідне роз’яснення Вищого спецсуду щодо застосування закону «день за два» (як це було, наприклад, у випадку з амністією в 2014 році), оскільки внесення виправлення до прийнятого закону за своєю процедурою практично рівнозначно прийняттю закону (зміни до законів вносяться законами).

Також наголошуємо, що згідно норм КПК України (зокрема, ст.350) відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному поданню з інших підстав або якщо перестали існувати причини, які раніше стали причиною відмови у його задоволенні.

«День за два»: якщо справа в зоні АТО або в АР Крим

Законом України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання” зазначено, що цей Закон застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок.

А як бути, якщо вирок виносився судом, який на цей час знаходиться в зоні проведення АТО або в АРК Крим і звернутися до якого неможливо? Більш того – кримінальні справи, що зберігалися в таких судах, скоріше за все втрачені, але в будь-якому випадку – недоступні.

Звертатися необхідно до суду за місцем відбування покарання

Якщо все ж необхідно звернутися до суду, який виніс вирок, в інших випадках (наприклад – із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами), слід робити так:

1. АР КРИМ

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя місцевими загальними судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ,  підсудних місцевим загальним судам, що розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а саме: кримінальні провадження – одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва. Отже, разом із зверненням по суті до Апеляційного суду м.Києва також треба подавати клопотання про визначення територіальної підсудності.

2. ДОНЕЦЬКА ТА ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТІ

Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» визначаю територіальну підсудність кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами:

Луганська область

Суд, територіальна підсудність справ якого змінюється Суд, якому визначається територіальна підсудність справ
1 Апеляційний суд Луганської області Апеляційний суд Харківської області
2 Алчевський міський суд Луганської області Лисичанський міський суд Луганської області
3 Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області Старобільський районний суд Луганської області
4 Брянківський міський суд Луганської області Лисичанський міський суд Луганської області
5 Кіровський міський суд Луганської області Кремінський районний суд Луганської області
6 Краснодонський міськрайонний суд Луганської області Сватівський районний суд Луганської області
7 Краснолуцький міський суд Луганської області Новопсковський районний суд Луганської області
8 Лутугинський районний суд Луганської області Білокуракинський районний суд Луганської області
9 Первомайський міський суд Луганської області Рубіжанський міський суд Луганської області
10 Ровеньківський міський суд Луганської області Біловодський районний суд Луганської області
11 Свердловський міський суд Луганської області Біловодський районний суд Луганської області
12 Стахановський міський суд Луганської області Сєвєродонецький міський суд Луганської області
13 Станично-Луганський районний суд Луганської області Новопсковський районний суд Луганської області
14 Артемівський районний суд міста Луганська Білокуракинський районний суд Луганської області
15 Жовтневий районний суд міста Луганська Троїцький районний суд Луганської області
16 Кам’янобрідський районний суд міста Луганська Марківський районний суд Луганської області
17 Ленінський районний суд міста Луганська Сватівський районний суд Луганської області

Донецька область

Суд, територіальна підсудність справ якого змінюється Суд, якому визначається територіальна підсудність справ
1 Апеляційний суд Донецької області (крім справ, кримінальних проваджень, які підлягають / знаходяться на розгляді в апеляційному суді Донецької області, розміщеному в місті Маріуполі Донецької області) Апеляційний суд Запорізької області
2 Авдіївський міський суд Донецької області Добропільський міськрайонний суд Донецької області
3 Амвросіївський районний суд Донецької області Оріхівський районний суд Запорізької області
4 Дебальцевський міський суд Донецької області Олександрівський районний суд Донецької області
5 Докучаєвський міський суд Донецької області Пологівський районний суд Запорізької області
6 Єнакіївський міський суд Донецької області Артемівський міськрайонний суд Донецької області
7 Жданівський міський суд Донецької області Артемівський міськрайонний суд Донецької області
8 Кіровський міський суд Донецької області Чернігівський районний суд Запорізької області
9 Мар’їнський районний суд Донецької області Покровський районний суд Дніпропетровської області
10 Новоазовський районний суд Донецької області Приазовський районний суд Запорізької області
11 Сніжнянський міський суд Донецької області Куйбишевський районний суд Запорізької області
12 Старобешівський районний суд Донецької області Токмацький районний суд Запорізької області
13 Торезький міський суд Донецької області Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
14 Тельманівський районний суд Донецької області Приморський районний суд Запорізької області
15 Харцизький міський суд Донецької області Добропільський міськрайонний суд Донецької області
16 Шахтарський міськрайонний суд Донецької області Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
17 Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області Дружківський міський суд Донецької області
18 Калінінський районний суд міста Горлівки Слов’янський міськрайонний суд Донецької області
19 Микитівський районний суд міста Горлівки Слов’янський міськрайонний суд Донецької області
20 Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Слов’янський міськрайонний суд Донецької області
21 Будьоннівський районний суд міста Донецька Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
22 Ворошиловський районний суд міста Донецька Селидівський міський суд Донецької області
23 Кіровський районний суд міста Донецька Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
24 Київський районний суд міста Донецька Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
25 Калінінський районний суд міста Донецька Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
26 Куйбишевський районний суд міста Донецька Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
27 Ленінський районний суд міста Донецька Дзержинський міський суд Донецької області
28 Петровський районний суд міста Донецька Краснолиманський міський суд Донецької області
29 Пролетарський районний суд міста Донецька Дзержинський міський суд Донецької області
30 Кіровський районний суд міста Макіївки Краматорський міський суд Донецької області
31 Совєтський районний суд міста Макіївки Краматорський міський суд Донецької області
32 Гірницький районний суд міста Макіївки Краматорський міський суд Донецької області
33 Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
34 Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
35 Волноваський районний суд Донецької області Великоновосілківський районний суд Донецької області

Опубліковано закон “день за два”

23.12.2015 в газеті “Голос України” опубліковано Закон України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання”.
Закон набирає чинності з 24.12.2015 року.

Закон України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання.”

Верховна Рада України постановляє:
І. Частину п’яту статті 72 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) викласти в такій редакції:
«5. Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
У разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, зарахування строку попереднього ув’язнення в межах того самого кримінального провадження здійснюється в такому порядку:
1) строк попереднього ув’язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини;
2) визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.
При призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов’язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.
У строк попереднього ув’язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.
У разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув’язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження».
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
3. Цей Закон застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок, протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом або за власною ініціативою суду.

Про попереднє ув’язнення

Наразі виникає багато запитань про тлумачення терміну «попереднє ув’язнення» в контексті застосування ст.72 КК України із змінами, передбаченими законом «день за два» – адже цією нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі (або інших видів покарань) в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення.

Положеннями Закону України «Про попереднє ув’язнення» визначено, що попереднє  ув’язнення  є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених    Кримінальним    процесуальним   кодексом   України,  застосовується  щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного)  та  засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Метою  попереднього  ув’язнення  є   запобігання    можливому ухиленню   особи,   взятої   під  варту,  від  органів  досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю  злочинною  діяльністю,  а  також  забезпечення виконання вироку   та   видачі   особи   (екстрадиції)  або  її  транзитного перевезення.

Підставою  для  попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування   тимчасового  чи  екстрадиційного  арешту,  винесене відповідно   до   Кримінального   і  Кримінального процесуального   кодексів  України  та/або  рішення компетентного  органу  іноземної  держави у випадках, передбачених законом.

Таким чином, можливо зробити висновок, що попереднє ув’язнення – це тримання особи під вартою на підставі рішення суду про застосування такого запобіжного заходу.

Однак, існують чисельні випадки, коли особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, доправляється до слідчого ізолятору в якості обвинувачена по іншій кримінальній справі. Таке переведення особи із установи виконання покарань до місць попереднього ув’язнення здійснюється за рішенням суду саме про переведення особи, а не про застосування до неї попереднього ув’язнення. Така позиція судів пов’язана з тим, що особа, яке вже відбуває кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі у іншій справі, не потребує додаткового застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, виникає питання – чи застосовуватимуть суди норми закону «день за два» до осіб, яких переведено в рамках кримінального провадження до слідчих ізоляторів без зазначення в рішенні суду про обрання до них запобіжного заходу. Якщо слідувати букві закону, то таке перебування у слідчих ізоляторах не є запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, а, отже – не є попереднім ув’язненням.

В той же час, таке перебування в сізо підпадає під дію закону “день за два” згідно підпункту “г” пункту 2 частини 5 статті 72 КК України в новій редакції.

Президент підписав закон “день за два”

 

22.12.2015 Президент підписав закон 3413. Після опублікування закон набере законноі сили.

Особливості застосування “день за два”

Законом 3413 вносяться зміни в порядок зарахування попереднього ув’язнення в строк покарання у вигляді позбавлення волі та інших покарань. Попереднє ув’язнення – це тримання особи (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного) під вартою відповідно до Закону України “Про попереднє ув’язнення” на час досудового та судового слідства. Після вступу в законну силу обвинувального вироку суду засуджений протягом 10 днів повинен бути направлений до місця відбування покарання. З моменту вступу в законну силу обвинувального вироку, пов’язаного з позбавленням або обмеженням волі, засуджений вже відбуває покарання і не перебуває в попередньому ув’язненні.

Важливо розуміти: “закон Савченко” встановлює обчислення строків покарання виходячи з термінів попереднього ув’язнення, а не строків перебування особи в СІЗО або ІТТ (транзит, доставлення на суди або в колонію і т. п. – це не попереднє ув’язнення).

У той же час, пунктом “д” запропонованої редакції ч. 5 ст. 72 КК України зазначено, що термін попереднього ув’язнення входить “перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.” Очевидно, що перебування в СІЗО під час касаційного чи апеляційного розгляду справи також підпадає під цей пункт.

Також звертаємо увагу, що встановлене ст. 140 ДВК України тримання засуджених у приміщеннях камерного типу колоній максимального рівня безпеки (звані також “критий”, “особливий”, “ТЗ” та іншими термінами, що дісталися у спадок від радянської системи виконання покарань) не має ніякого відношення до попереднього ув’язнення, тому дія закону  “день за два” на такі випадки не поширюється. І останнє. Відповідно до прийнятих змін, у разі призначення судом покарання у виді обмеження волі, за правилами ч. 5 ст. 72 КК України термін попереднього ув’язнення спочатку перераховується до позбавлення волі, а потім за правилами ч. 1 цієї статті  у обмеження. Виходить, що з попереднього ув’язнення на обмеження свободи перерахунок стає як “день за чотири”.

Пропозиції щодо жюрі присяжних

Чергові пропозиції впровадити в кримінальному процесі України журі присяжних, зокрема, передбачають:

«Судове провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого (одного із обвинувачених) – судом присяжних (мале журі) відповідно до правил, встановлених параграфом 2 глави 30 цього Кодексу. Суд присяжних (мале журі) здійснює судовий розгляд у складі одного професійного судді та шести присяжних відповідно до правил, встановлених параграфом 2 глави 30 цього Кодексу.»; «Судове провадження у суді першої інстанції щодо особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання понад десять років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого (одного із обвинувачених) – судом присяжних (велике журі) відповідно до правил, встановлених параграфом 2 глави 30 цього Кодексу. Суд присяжних (велике журі) здійснює судовий розгляд у складі одного професійного судді та дванадцяти присяжних відповідно до правил, встановлених параграфом 2 глави 30 цього Кодексу.».

Можлива поява “детектора брехні” в кримінальному процесі

Народні депутати внесли законопроект «Про доповнення Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо використання поліграфа (детектора брехні)». Зазначається, що особливим різновидом втручання у приватне спілкування (життя) є перевірка правдивості показів особи на поліграфі (детекторі брехні), що є психофізіологічною експертизою, яка проводиться експертами відповідної кваліфікації за науково – обґрунтованими методиками. Також в проекті вказано, що результати перевірок на поліграфі (детекторі брехні) мають орієнтовне значення в процесі доказування.

“День за два” плюс амністія: як встигнути?

З одного боку народні депутати молодці, що нарешті прийняли закон «день за два» через багато років розмов про нього. З іншого боку – також молодці, що прийняли в першому читанні амністію-2015 за 3 тижні до кінця року.
Але ось з практичної сторони ці речі було необхідно рознести по часу хоча б на півроку.
Адже зараз піде масова подача до судів клопотань на заміни «день за два», і відбуватися це буде 2-3 місяці. Тут же – амністія, строк застосування якої багато хто помилково вважають обмеженим трьома місяцями.
У такій ситуації засуджений може опинитися в стані «день за два ще не перерахували а в амністії вже відмовили, оскільки 3 дня не вистачило відбутого покарання».
Варіанти: тягнути з амністією як-то, або після перерахунку «день за два» і відмови в амністії – подавати на перегляд за нововиявленими обставинами?
Невже так важко подумати про практичні наслідки застосування прийнятих законів?

Реклама
Выбор языка:
Недавние сообщения